Продолжаю знакомиться с укр. музыкой. Альона Альона "Голови".
Отличное лекарство от Винника))
https://youtu.be/_aHep8LvQQc
Это хорошо, неожиданно.

Текст (укр.):
Голови, ей! Голови, голови, ей!
Голими, ей! Голими, голими!
Голови, ей! Голови, голови, ей!
Голими...
Слово не літає, слово не горобець, бачиш?
Слово не минає тебе, значить
Мову дарували з небес, адже
Знову мені пише "The best" гаджет
Знову переписки, це на мене тисне
Без емоцій диспут, в цьому році кисну
Як завше дивлюся в екран
В полоні ненависних рам
А де ж мій храм?
Все відкидаю, кажуть не та я
Знаю міста я, де люди літають
І я іду ва-банк аби там
Відмитися від сірих плям
Без міри для музики, ей, музики
Музики нового дня
Музики, музики
Там люди хитають голови... (голови)
Голови (голови)
Голови, голови
Думки будуть голими (голими)
Голими (голими)
Голими, голими
Хитають голови (голови)
Голови (голови)
Голови, голови
Думки будуть голими (голими)
Голими (голими)
Голими,…

ЗАВТРА
Поміж цих стін чую клич, чую дзвін і
Я не знаю, де я буду завтра.
Знову квиток, знову часу виток, і
Я не знаю, де я буду завтра.

А завтра мій час,
Знову покличе мене
Нова мета, нова ціль.
Новий параграф і є новий день
Лінія довга на лівій руці,
В книгу життя кожен вписує сам
Море ідей , чи то купу подій,
Сотні бажань або тонами мрії
Чисті слова вилами по воді.

Я знаю, педалі крутитиму далі
Хай я не зі сталі, та нерви метала
Я переїжджатиму всі магістралі
Чим дужче, тим далі, де нові міста, ей

Щоби поділитися, не потрібно приводу
Ти маєш зерна кави чи мішаєш собі три в одном.
Як розпізнати поклик, коли безліч інтересів?
А є одне стебло, але гілок більш ніж десять.
Рвеш себе на шмаття, обираєш свою сторону.
І як би розділити час свій рівно-сильно, порівну.
Просто корінням у ґрунт, а тяжче рубати кінці.
І якби-то не прив'язати себе до речей що не мають ні сенсу ні цін,
Як не тягнути минулого ковдру,
Як все без образ відпускатиму я
Так часто я бачу звабливу дорогу,
але розумію: вона не моя.

Поміж цих стін чую клич, чую дзвін і
Я не знаю, де я буду завтра.
Знову квиток, знову часу виток,
і я не знаю, де я буду завтра.

А завтра мій час.
В ілюмінаторі від літака
В напрям екватору тече ріка
В хмари заховані землі й час
Я своїх вражень наповнюю чан.

Це не кінець
Моє життя ніби телекінез
Хтось має владу,
А я мушу без
Знову на карті я малюю хрест.

Я знаю попереду води і береги
Звуки і герци, і люди фонтаном
І я вже стою у неділю чи середу
Зранку чи ввечері, в парне — непарне.
Інколи крок відділяє від того
Щоб перезавантажити внутрішній світ,
Я ж намагаюся просто звільнити свій стовбур від хворих і зламаних віт.

Дні пролітають, єдиний потік
Зими й літа, зійде сотні потів
Я сотні разів залишатиму дім
Щоб бути корисною в цьому житті.

Дні пролітають, єдиний потік
Зими й літа, зійде сотні потів
Я сотні разів залишатиму дім
Щоб бути корисною в цьому житті, ей.

Поміж цих стін чую клич, чую дзвін і
Я не знаю, де я буду завтра
Знову квиток, знову часу виток, і
Я не знаю, де я буду завтра.