Комментарии «Астерия: Ода меланхолии» (гет)

чорт, третя ночі і мій мозок вже геть не варить, я не можу зараз думати російською, знаю, що ти зрозумієш і рідною.
Фінальна битва з Волдемортом - один з моїх улюблених моментів у книзі. І я дуже, дуже рідко зустрічаю по-справжньому сильний її опис у фанфах. Востаннє це було, здається, у "Школе цинизма". А тут..
Це дуже сильно. Це сильно так, що хочеться кричати. Це сильно так, що стискаються кулаки і біліють пальці.
Цей розділ - це, чорт забирай, найсильніше, з усього, що ти написала до цього часу. Це прекрасно.
Це та краса, яка змушує тремтіти.
Сидіти, обіймати судомно коліна руками і перечитувати, перечитувати, перечитувати...
Дякую.