Спини мене, отямся і отям,
Така любов буває раз в ніколи,
Вона ж промчить над зламаним життям,
За нею ж будуть бігти видноколи.

Вона ж порве нам спокій до струни,
Вона ж слова поспалює вустами,
Спини мене, спини і схамени,
Ще поки можу думати востаннє.

Ще поки можу, але вже не можу,
Настала черга й на мою зорю.
Чи біля тебе душу відморожу,
Чи біля тебе полум'ям згорю...
Ліна Костенко

Есть перевод на русский, очень достойный, но все-таки оригинал душевнее.