Серед українських народних ігор з дрюччям велику частину
займають різноманітні ігри з метанням. Причому кидання палиці
могло відбуватися різними способами. Найбільш розповсюдженим
є спосіб, де палицю кидають рукою. Серед них звичайнісіньким
є спосіб, коли один кінець палиці стискали у кулаці. У деяких іг-
рах кидання рукою могло відбуватися інакше. Так, наприклад, у грі
«Віл» гравець кидає палицю з плеча вперед, узявшись за її середину.
Кидання палиці у такий спосіб називалося «шкопиртом». Це спосіб,
при якому гравці, стоячи на колінах уздовж однієї межі, одночасно
кидають свої палиці так, щоб вони перекручувалися в повітрі ко-
лесоподібно34. Від цього, до речі, отримала свою назву гра «Шко-
пирть». У своєму словнику М. Фасмер наводить укр. «скопердин»
і «шкопирта» як назви гри, в якій кидають палицю так, щоб вона
по черзі вдарялася об землю обома кінцями; шкопиртати – «кидати
шкопирту». Гр. skaperda «гра юнаків під час діонісій».
#я_у_мамы_гуглер #не_то_чтобы_толковый