>"Мне хочется, чтобы Вы ощущали эту боль. Чтобы стискивали кулаки и кусали губы. Чтобы дрожали. Чтобы боялись. Мне хочется, чтобы у Вас по коже бежали мурашки."
Так і було. Я сиділа закутана в ковдру і тремтіла. І кусала губи, і стискала кулаки. 22 глава... це... це пронизливо, чорт забирай. Можливо, погода за вікном додала деякої... атмосферності, але я і досі кутаюсь у ковдру і ніякий гарячий чай не допомагає зігрітись.
Останні слова Драко у 23 главі... ох [!!!].
І кінцівка така... гірко і боляче правильна.
Я не вірю в драміон. Але ТВІЙ драміон я відчула. І повірила.

P.S. І ще, по закінченню цієї історії, хочу подякувати "дівчинці з міста Лева, яка підштовхнула, надала впевненості і віри", за те що підтримувала мого улюбленного автора. :) Це здається мені правильним. Щиро дякую, vidma. :)