Твоя атмосфера... ох. Не залишає буйдужою. Ні на секунду. Я за них всіх так переживаю. Блін. Хай з ними все буде добре, оукей? :( Бай зе вей, хотіла ще після попереднього оновлення написати про Невіла та Лаванду, але забула зовсім) Вони в тебе вийшли дуже гармонічною парою.
>"Мне хочется, чтобы Вы ощущали эту боль. Чтобы стискивали кулаки и кусали губы. Чтобы дрожали. Чтобы боялись. Мне хочется, чтобы у Вас по коже бежали мурашки." Так і було. Я сиділа закутана в ковдру і тремтіла. І кусала губи, і стискала кулаки. 22 глава... це... це пронизливо, чорт забирай. Можливо, погода за вікном додала деякої... атмосферності, але я і досі кутаюсь у ковдру і ніякий гарячий чай не допомагає зігрітись. Останні слова Драко у 23 главі... ох [!!!]. І кінцівка така... гірко і боляче правильна. Я не вірю в драміон. Але ТВІЙ драміон я відчула. І повірила.
P.S. І ще, по закінченню цієї історії, хочу подякувати "дівчинці з міста Лева, яка підштовхнула, надала впевненості і віри", за те що підтримувала мого улюбленного автора. :) Це здається мені правильним. Щиро дякую, vidma. :)
#семейное #Турнитоша #младшая
В честь очередного дня рождения Турнитон Феликсович наконец-таки получил свою долю аналогового воплощения маминых цифровых историй про него (младшей такое же про нее летом вручили)).
Дети сегодня были дома (у сына отпуск, у дочери ОРЗ), поэтому после вручения книжицы я около часа наблюдала умилительную картину - эти двое улеглись на ковер и читали все записи подряд, при том, что младшая вчера уже в одиночку всю прочитала (но я их не снимала, жалко было тревожить, поэтому только быстрые фото а-ля "сделай так"))