Витвори надлюдських емоцій, втілення почуття такого сильного, що земля не зносить. В них своє життя, найчастіше самотнє - уособлюючи чиїсь нелиті сльози чи дихання чиєїсь душі, не шукаєш нікого, нікого не бачиш. А як спливає їх час, то йдуть каменіти. В тій останній подорожі на обличчі мають вони холодну тінь, бо вони вже потойбічні духом. Ті, хто на своєму шляху зустрічають таких, із шаною вклоняються і йдуть далі не говорячи. В очах тоді можна побачити, як вони теж передчувають своє скам'яніння. Всім так йти.
Як скам'яніють, то вони вже не прийдешні - вони людські. Їх гріє сонце та заливає дощ. Вони тоді стають такі живі, неначе й не кам'яніли ніколи.

#квинтэссенция_меня #избранное