В цілому, ідея ТС (котра, до речі, не є аж дуже новою, – у вузьких колах ця тема іноді спливає на поверхню) мені здається розумною, але не своєчасною. Зараз подібний варіант не приживеться, тут до гадалки не йди. На мою думку, російська в якості другої державної можлива лише у віддаленому майбутньому, коли, я сподіваюся, завершиться війна, Україна вийде з орбіти політичного впливу РФ, а мовне питання вже не буде настільки болючим, як зараз. А до того часу треба б зміцнити позиції власне української мови – і, на щастя, цей процес зараз у розквіті: на ринку стає все більше якісного україномовного продукту, а це, мені здається, впливає на лояльність українців до державної мови значно сильніше, ніж мовні квоти на радіо та ТВ. В моєму дитинстві такого не було, тому довгий час я відчувала до української мови стійку відразу, яку вдалося подолати лише у зрілому віці.